|

«А кажуть, що схили лисі»

Ліс і люди

Чи може таке бути, щоб на місці стиглої, перестійної діброви не посадили молодої

«Як «вирубують» Карпати», « А ліс росте» – під такими заголовками газета нещодавно надрукувала дві статті із Закарпаття, в яких ішлося про факти необ’єктивного, упередженого висвітлення праці лісівників краю в пресі, про те, як під акомпанемент різного роду псевдоекологів, некомпетентних політиків, журналістів трудівники галузі роблять велику свою справу, створюючи молоді ліси на місці вражених хворобами та шкідниками, а також стиглих та перестійних. «Давно вже замовкли всі ті, хто звинувачував нас у вирубуванні Карпат навколо санаторію «Синяк», затихли акули пера, які поливали лісівників брудом», – розповідали кореспонденту в Мукачівському лісгоспі, демонструючи в усій красі гори, що потопають у зелені. На жаль, негативна тенденція звинувачувати лісівників у всіх гріхах властива не лише гірському регіону, в чому переконуємося ледь не щодня, і не лише із засобів масової інформації. Наскільки справедливими бувають докори на адресу стражів зеленого багатства краю, бачимо на прикладі підприємства з іншого куточку України – Слобожанщини.
«Для того тут ми, лісівники»
Разом з директором ДП «Роменське лісове господарство» Олегом Саловими і лісничим Томашівського лісництва Володимиром Петрівним звертаємо з траси Суми–Київ і потрапляємо в урочище Будлянський ліс. Місцевість  горбиста, видно як пологі, так і стрімкі схили. Тут росла кленово–ясенева діброва, створена людськими руками ще в минулому столітті. У вік повної стиглості її відвели під рубання – з бензопилами прийшли десять років тому. Почали з віддалених схилів. Поступово вибираючи стиглу деревину, звільнені ділянки відповідно готували до створення нових культур. Садили за схемою 7 рядів дуба звичайного і 3 ряди ясена, вводили також липу дрібнолисту, клен гостролистий. Схили добре проглядаються з траси, а от що на них росте – у перші кілька років звіддалік навіть фахівець не побачить, не кажучи вже про пересічного громадянина. Йому нерідко здається, що ніяких сіянців там немає. Аж поки то вони піднімуться… Як і слід чекати в таких випадках, починаються людські суди–пересуди: лісівники рубають, залишають після себе голі схили. Вийти б «уболівальникам» з автомобіля, пройтися горбами, подивитися, що за рослинки там тягнуться до неба – ні і ні.
–Аналогічне і тепер, на цих ось ділянках, що понад трасою. Тут уже далеко ходити не треба, рядки дуба видно і з вікна автівки, було б бажання їх бачити, – сказав лісничий і запросив до свого дітища, до молоденької діброви. – Крім дуба є супутні породи, які насіялися самі. Посадка 2016 року, а гляньте, які деревця вже витягнулися… А загалом, – підсумував, –  такого не може бути, щоб старий ліс зрізали і не посадили новий. Для того тут і працюємо ми, лісівники, аби плекати ліси…
Переходимо через дорогу і потрапляємо в насадження, якому скоро 20 років.
–До періоду прорідження дійшло, – пояснює Володимир Павлович. – Теж садили сіянцями, і теж після рубання вікових дерев чули за спинами, що залишаємо лисі схили . А нам є чим гордитися. І не тільки дібровами.
На посаді лісничого Володимир Петрівний два десятиліття. Скільки створено під його керівництвом за цей час! У користуванні лісництва перебуває близько 3 тис. га лісу і майже весь він дубовий. Лише 10% площ займають сосна та вільха. На території  розташований базовий розсадник, де плекають сіянці основних лісоутворюючих порід для всього лісгоспу. Але про «дитячі ясла» – трохи нижче. Зупинимося ще біля одного цікавого рукотворного об’єкту – горіхового саду.
Заклали його на 20–гектарному полі. Перед тим лісничий, а також головний лісничий Іван Примак і провідний інженер лісового господарства Віталій Гома взяли участь у роботі зїзду горіхівників України, що відбувся в Дніпрі. Познайомилися з технологією вирощування грецького горіха, закупили саджанці перспективного сорту «Ідеал». Він зимостійкий, підходить до кліматичних умов півдня Сумщини. Та й грунти місцеві за кислотністю підходять для нього – аналіз провели у спеціалізованій лабораторії Нової Каховки. Відтак  три роки тому навесні на полі, захищеному зусібіч лісом, приступили до роботи.
–Садили за схемою 10х10 метрів, – познайомив із азами технології Володимир Петрівний. – Ямки 50х50 см викопували вручну, на глибину півметра. Дали в кожну по 3 кг перегною та 200 г нітроамофоски. Саджанці садили в грунт, який попередньо зняли і складували. На третій рік корені дісталися шару поживних речовин і рослини піднялися до 1 м.
За прогнозами, років через 15 з кожного дерева збиратимуть до 100 кг горіхів, а ще через 5-10 р. – удвічі більше. Відтак матимуть солідні фінансові надходження.
Зі зміною клімату  
Тепер повернемося до базового розсадника – в ньому щороку вирощують понад 400 тис. штук сіянців дуба звичайного, а ще 10 тис. – горіха чорного та 5 тис. штук горіха маньчжурського, які використовують як доповнення до насаджень патріарха лісу листяних порід. Почали плекати вже й саджанці горіха грецького – як для власних потреб, так і на продаж.
У зв’язку зі зміною клімату важче стало займатися вирощуванням сіянців сосни звичайної – на власному прикладі переконалися, що робити це краще в контрольованому середовищі. Спорудили тепличку площею 0,02 га, накрили агроволокном. Зявилася можливість контролювати доступ сонячного проміння до рослин, а також вологу. Організували туманний полив. Сітка для притінення використовується і як засіб для захисту від птахів, котрі накидаються на молоді пагони і скльовують їх. Потреби лісгоспу в соснових сіянцях (у межах 300 тис. штук) забезпечують повністю.
 Роменський лісгосп специфічний, характеризується великою розкиданістю лісових масивів, значними відстанями, що створює неабиякі труднощі. У користуванні – 17,7 тис. га, закріплених за п’ятьма лісництвами. Домінуючі породи – дуб звичайний (55%), сосна звичайна (8,4%), вільха чорна (14,8%), ясен звичайний (4,8%). Головне завдання, над яким працюють, – вирощування біологічно стійких, високопродуктивних насаджень. Щороку створюють лісові культури в середньому на 60-70 га.
–Від посадки до переходу в стиглі деревостани ліс потребує старанного догляду, – зазначив провідний інженер лісового господарства Віталій Гома. –  Для цього проводиться комплекс робіт: спершу – рубки догляду, а в більш зрілому віці, коли деревостани вже мають відповідний склад і сформовані стовбури дерев та їхні крони  – прохідні рубки. Від правильності відбору дерев у рубку  залежить якість деревостанів у майбутньому. В липні на базі двох лісництв – Роменського і Недригайлівського – провели так званий «майстер-клас» для майстрів і помічників по відведенню прохідних рубок. У процесі його вибирали другорядні породи, такі як клен, берест, липа, оскільки подальше збереження їх у складі насаджень недоцільне. Залишали лише  на тих місцях, де випала головна порода дуб. Також вибрали весь кволий, погано розвинений, пригнічений, хворий, заражений грибками дубок, який не зможе дати потрібного приросту та заважатиме  розвитку кращих дерев. З досвіду відомо, що такі якісно проведені та своєчасно виконані заходи допомагають уникнути повторних рубок і, відповідно, в подальшому значно зменшують витрати підприємства на ці цілі…
Що ж, після такого догляду можна бути цілком впевненими, що крони дерев поступово розростуться, матимуть краще освітлення, охоплять корінням більший обсяг ґрунту та спокійно чекатимуть наступної прохідної рубки через 10, а можливо й 15 років.
–Час висуває перед лісівниками нові й нові вимоги, – підсумував наші зустрічі на роменській землі директор лісгоспу Олег Салов. – Адже змінюється клімат, а відтак мусимо змінювати підходи до ведення лісового господарства. На цьому особливо наголошує начальник обласного управління лісового і мисливського господарства Віктор Чигринець. Уже малоефективними є розсадники, які раніше нас задовольняли – тепер тримаємо курс на впровадження новітніх технологій; вирощування посадкового матеріалу із закритою кореневою системою, як це вже практикується в Томашівському лісництві; на підбір порід, пристосованих до більш спекотних кліматичних умов. Гостро постала проблема з робочою силою – в багатьох селах залишилися лише люди похилого віку, тому наполегливо працюємо над модернізацією виробництва, максимальною механізацією всіх процесів, впровадженням  більш ефективних способів  трелювання, транспортування деревини. Водночас стараємося зацікавити молодь вливатися до лісівничої сімї – належними умовами праці, перспективами росту, високими зарплатами…
Насамкінець варто підкреслити, що роботу Роменського лісгоспу, яким уже шостий рік уміло керує Олег Салов, високо оцінили учасники виїзної колегії Сумського ОУЛМГ. І не лише в лісокультурному виробництві. Значних успіхів досягнуто в декоративному розсадництві, налагодженні плідної співпраці з місцевою владою та населенням, в екологічній пропаганді, в ландшафтній архітектурі. Про це та інше цікаве й корисне з досвіду лісового підприємства ми розповімо в заключній статті із Ромен.


Микола Пуговиця,
Сумська область,

Свято хранителів «зелених легень»

Коли хочеться втекти від галасливого міста, подихати кришталево чистим повітрям, порадувати око мальовничими картинами природи, не обов’язково збиратися в далеку поїздку. Простіше та економніше піти до лісу, де можна помилуватися красою природи, слухати спів птахів, спостерігати за тваринами, збирати гриби, ягоди… Густий хвойний чи листяний, а часто змішаний ліс із непов­торною флорою і фауною легко знайдете на Роменщині. Але за ним слід доглядати. Тому й потрібні мудрі та дбайливі господарі. Такими є лісники ДП «Роменське лісове господарство» на чолі з директором Олегом Саловим — хранителі найціннішого надбання природи, «зелених легенів» нашого краю.
День працівника лісу в країні відзначається в третю неділю вересня. Напередодні професійного свята голов­ний лісничий Іван Примак провів екскурсію та розповів про досягнення, новації та перспективи розвитку.
На даний час на підприємстві трудяться 120 працівників, із них 34 — персонал державної лісової охорони. Всі вони мають відповідну освіту й обслуговують лісові масиви на 17789 гектарах у Роменському, Липоводолинському, Недригайлівському, Буринському, Білопільському, Лебединському районах. За якісно виконану роботу кожен одержує гідну платню. Колектив дружний і відповідальний. Немало серед них таких, хто, прийшовши сюди молодим, залишився на все життя. Як, наприклад, головний інженер Іван Пашко, котрий 40 років працює за «покликом серця». Відчувається, що йому труд приносить задоволення, бо людина не помилилася у виборі професії.
Не менш важлива роль і бухгалтерів та економістів установи, які щодня виконують не завжди помітну, але важливу роботу.
Державне підприємство має найкращий в області місцевий тепличний комплекс, в якому знаходяться більше 120 видів декоративних рослин. Їх вирощують, формують крону, обробляють від паразитів. У цьому році дохід від реалізації саджанців склав пів мільйона гривень, але планується підняти планку вище і збільшити виробництво. Цьому сприяють і парники для зеленого живцювання. У лісових розсадниках доглядають за необхідною кількістю сіянців сосни, ялини, дубочків та інших дерев. Тож лісівники обходяться власним посадковим матеріалом.
Основними видами діяльності Роменського лісового господарства є лісовідновлення, охорона і захист лісових насаджень, а також лісозаготівля та переробка деревини. Підприємство прагне до 100-відсоткових показників виробництва. Тут застосовують прогресивний метод вирощування садивного матеріалу із закритою кореневою системою. Регулярно замовляють зі Швеції касети для розсади. Це дає можливість збільшувати термін посадки майже до року. Тому і приріст більший, і приживлюваність кра­­­ща. Постійно оновлюють техніку й оснащення. Одними з перших в області почали використовувати італійські мульчери для механізованого догляду за лісовими культурами. Є пилорама «вудмайзер», два МАЗи, два трактори з гідроманіпуляторами для вивезення сировини з важкодоступних місць, подрібнювач та шість посадкових труб для висадки молодих рослин. Лісопродукцію низької якості перероб­ляють у Недригайлівському цеху, наприклад, на паркетні заготовки, котрі експортують за кордон.
Усі приміщення опалюються відходами виробництва — тирсою та стружкою, що зараз дуже актуально.
Приємно дивує територія лісгоспу. Радують розмаїття рослинного царства, гостинний затінок і сонячні галявини. Відчувається, що працюють у лісовому господарстві люди, на сто відсотків віддані своїй справі.
Є і «Школа лісівника», де організовані заняття з вихованцями гуртка «Совенятко» ЗОШ № 11. Вони беруть участь в акціях з озеленення, їздять на екскурсії, знайомляться з особливостями праці в лісгоспі та відвідують профорієнтаційні заходи. По закінченні цієї школи учні мають можливість вступити без екзаменів у Харківський аграрний університет. В середньому, щоб стати лісничим, необхідно від 4 до 10 років залежно від навчального закладу.
А в Недригайлівському лісництві на трасі Київ-Суми поруч із рекреаційним пунктом розташований магазин «Лісовичок», де продаються сувеніри, виготовлені з дерева.
Щорічно фахівці проводять акцію «Майбутнє лісу в твоїх руках», під час якої засаджуються декілька гектарів нового лісу на непридатних для сільськогосподарського користування землях.
До речі, як нагадав інженер з охорони захисту лісу Сергій Міщенко, перш ніж знищити кущ чи дерево, необхідно замислитися про наслідки. Адже за незаконні дії накладається штраф, котрий залежить від діамет­ра пня та від коефіцієнта індексації.
Примножуючи своєю невтомною і наполегливою працею лісовий фонд Роменщини, лісівники забезпечують надійний захист земельних угідь, поліпшують екологічний стан довкілля, нарощують випуск продукції та за допомогою системи відео­спостереження запобігають розповсюдженню пожежі після недбалого ставлення відпочиваючих до вогню.
Вибравши важкий шлях єдності з природою, і в люті морози, і під палючим сонцем хранителі лісу ні на хвилину не залишають свої пости. Бо посадити ліс — це тільки частина великої праці. Його потрібно зберігати до пори зрілості, коли він стане придатним для використання.
Світлана ТРЕТЬЯКОВА

[на даний момент новини відсутні]